Данилишин про природу та можливості розвитку інфляційних процесів в Україні | Еспресо

Скажу відразу: нічого особливого в урядових і нацбанківських прогнозах немає. НБУ прогнозує вищий реальний ВВП і нижчу інфляцію, а уряд -- навпаки. Тобто по номінальних приростах цифри приблизно однакові. Різниця в 1-2 відсоткових пункти при масштабах падіння ВВП у 25% - це мізерна величина.

Тоді в чому конфлікт? Якщо вже дійде до того, що комусь треба буде коригувати інфляційний прогноз, то слід врахувати наступне. НБУ регулярно помиляється з інфляційними прогнозами. Він їх і так постійно корегує. НБУ сліпо вірить в ефективність своїх монетарних інструментів, які повинні привести до цілі у 5%. Але у нас не було і немає достатньої монетарної трансмісії та домінують структурні шоки. Крім того, наявний колосальний відкладений попит.

Тобто прогноз НБУ базується на дещо утопічних ідеях монетарного подолання інфляції, а прогноз уряду -- на більш раціональних припущеннях.

Проте, незважаючи на це, розбіжність у прогнозах НБУ та уряду залишається в межах статистичної похибки.

Ми провели два роки під впливом надзвичайно жорсткої політики Національного банку України та надто м'якої стратегії уряду. І ніхто не помічав суперечностей між фіскальною та монетарною політикою. А тепер раптом хтось почав вбачати цей конфлікт у різних прогнозах щодо інфляції.

Читайте також: Поводження НБУ з обліковою ставкою оплачується коштом держбюджету

В загальному, за теоретичними припущеннями, конфлікт між фіскальною та монетарною політикою виникає тоді, коли одна з них має розширювальний характер, а інша — обмежувальний. Це не має жодного відношення до різних прогнозів інфляції, а більше пов'язане з показниками процентних ставок і фіскального дефіциту в контексті потенційного або реального ВВП. Відповідно до цих показників, монетарна політика Національного банку України залишиться обмежувальною, в той час як фіскальна політика уряду матиме розширювальний характер. Ось у чому полягає проблема.

Розглянемо природу інфляції детальніше.

У серпні рівень річної інфляції підвищився до 7,5% порівняно з 5,4% в липні. Порівняно з попереднім місяцем середні споживчі ціни зросли на 0,6%.

Більшість факторів, що сприяють інфляції в Україні, мають структурні причини, зокрема, вони зумовлені зростанням витрат. Зокрема, підвищення цін на електроенергію та збільшення вартості енергоносіїв зумовлені тим, що тарифи на електропостачання зросли на 64% у річному вимірі.

Також відносно високе зростання цін (понад 10%) зафіксовано на вершкове масло, хліб, фрукти, овочі, послуги автотранспорту, медичні послуги та ліки, послуги освіти, послуги харчування та проживання.

Замість цього, зафіксовано зменшення цін на річному рівні на м'ясо, яйця, олію, цукор, одяг і взуття, а також на побутову техніку та послуги у сфері відпочинку.

Незважаючи на вплив додаткових структурних факторів, загальний показник інфляції виявився нижчим за прогнози НБУ, які були опубліковані під час підготовки проєкту державного бюджету на 2024 рік (10,3%), а також за оцінки, представлені в квітні 2024 року (8,4%).

Постійні похибки в інфляційних прогнозах НБУ вказують на існування системних недоліків у процесі формування економічних прогнозів центробанку. Моделі, що використовуються НБУ, вимагають корекції відповідно до нових економічних реалій, зокрема в аспекті створення моделей для прогнозування структурної інфляції. Низька точність інфляційних прогнозів НБУ та ігнорування важливих інфляційних чинників ставлять під сумнів ефективність монетарної політики країни в період 2022-2024 років, оскільки помилкові прогнози вплинули на рішення щодо зміни облікової ставки НБУ.

Перевага немонетарних чинників інфляції зменшує дієвість монетарних заходів, спрямованих на її зниження. Проте, Національний банк України продовжує дотримуватися надзвичайно жорстких умов у своїй процентній політиці.

У серпні облікова ставка Національного банку України була на рівні 13% річних. Це означає, що реальна ключова ставка, з урахуванням інфляції, становить 5,5%. Водночас важливо зазначити, що з початку 2023 року НБУ впровадив новий монетарний підхід, що передбачає нижню межу. В результаті середня ефективна облікова ставка за всіма операціями НБУ виявилася ще вищою: у серпні номінальна ефективна ставка гривневих операцій досягла 14%, а реальна ставка, відповідно, склала 6,5% річних.

Ознайомтеся також з темою: Фінансова структура на межі неконтрольованої девальвації.

У ситуації, коли основна ставка кредитного відсотка значно перевищує темпи зростання реального ВВП, не слід сподіватися на швидке відновлення економічної активності за рахунок кредитних ресурсів.

Особливості структурної інфляції. Коли інфляція генерується зростанням вартості витрат (а не ростом попиту), то її перенесення на ціни реалізації є неминучим, якою б високою не була ключова процентна ставка НБУ. Це також слід враховувати при застосуванні монетарних методів зниження інфляції.

У період з травня по серпень 2024 року додатковим фактором, що сприяє інфляції, стала девальвація гривні, яка загострилася через стрімкі заходи НБУ у сфері валютної лібералізації. Це включало впровадження механізму гнучкого курсоутворення та скасування низки валютних обмежень. У річному вимірі девальвація становила 12%, що спонукало населення активніше конвертувати гривні на валютні активи. З початку року громадяни придбали 7,1 мільярда доларів у готівковій та безготівковій іноземній валюті, що складає майже третину від загальної суми зовнішньої допомоги, отриманої за цей час. Наразі НБУ вдалося стримувати валютну паніку завдяки активним інтервенціям на валютному ринку, що складають 100-150 мільйонів доларів на день.

Протягом січня-серпня Національний банк України здійснив валютні інтервенції для підтримки гривні на загальну суму 20,2 мільярда доларів, що становить 81% від зовнішньої допомоги, отриманої в цей період.

Імпортні продукти складають більше 50% в структурі споживчого кошика українців, що робить девальвацію гривні істотним чинником, що впливає на індекс споживчих цін.

Існують суттєві інфляційні ризики, пов'язані з фіскальним дефіцитом. На даний момент цей дефіцит становить 23% від ВВП за поточний рік (без урахування грантів). Проте, наразі вплив фіскального дефіциту на інфляцію залишається обмеженим, оскільки його величина дорівнює лише двом третинам від зниження номінального ВВП у порівнянні з довоєнними показниками. Крім того, "фіскальну інфляцію" стримують ризики, пов'язані з воєнною невизначеністю, через що населення більше схиляється до заощаджень на майбутнє, ніж до витрат на поточні потреби.

Майбутнє інфляційних процесів буде формуватися під впливом як проінфляційних, так і контрінфляційних елементів. Обмежений споживчий попит та структурні особливості інфляції заважатимуть розвитку цінової спіралі. Проте, зростання тарифів на електроенергію, значний бюджетний дефіцит та можливі ризики девальвації гривні залишаються суттєвими чинниками, які можуть сприяти інфляції.

Ексклюзивно для Еспресо.

Про автора: Богдан Данилишин, член-кореспондент Національної академії наук України.