Фіцо — це не Орбан. Які перспективи для України в його політиці?

25 жовтня минулого року відзначався перший рік правління Роберта Фіцо в Словаччині. Хоча ця країна невелика, вона має важливе значення для України в контексті постачання зброї, військової техніки, електрики, а також у питаннях транзиту та євроінтеграції. Перемога партії "Смер" Роберта Фіцо рік тому частково стала результатом антиукраїнських та проросійських заяв. Новий уряд явно менш підтримує Україну в порівнянні з попередніми "прозахідними" адміністраціями Ігоря Матовіча, Едуарда Гегера та Людовіта Одора. Тому варто підсумувати, яким був цей рік діяльності уряду Фіцо в аспектах внутрішньої та зовнішньої політики, а також проаналізувати стан словацько-українських відносин.

Словаччина -- країна контрастів, яку іноді називають європейським аутсайдером, а іноді говорять як про "європейського тигра" та взірець прогресивних рішень. У першій половині 90-х прем'єра Мечіара прирівнювали до Кучми, а потім хвалили прозахідний уряд Мікулаша Дзурінди (1998-2006) за те, що він із аутсайдера зробив Словаччину лідером регіону. Потім тричі правив уряд Роберта Фіцо. Перший прийшов до влади 2006 року як уряд популістів, але водночас зберіг прозахідний курс і привів Словаччину до зони євро.

Ключовим моментом в історії Словаччини стало вбивство журналіста Яна Куцяка та його нареченої Мартіни Кушнірової в 2018 році. Ян Куцяк займався розслідуванням корупційних схем, пов'язаних із мафією в політичному середовищі, зокрема у партії "Смерь". Вбивство журналіста викликало широкий резонанс, і в організації цього злочину підозрювали оточення Роберта Фіцо, навіть самого прем'єра. В результаті, Фіцо змушений був залишити свою посаду в 2018 році, а у 2020 році на виборах перемогла проєвропейська коаліція на чолі з Ігорем Матовічем. Здавалося, що Фіцо вже не зможе повернутися до влади. Однак, незважаючи на спроби "антифіцовських" урядів Матовіча та Гегера, їхнє керівництво виявилося настільки невдалим і хаотичним, що у 2023 році словаки вирішили повернути стару коаліцію до влади. У її склад увійшли партія "Смерь" Роберта Фіцо, поміркованіший "Глас" (заснований Петером Пеллегріні, який став президентом навесні), а також Словацька національна партія.

Важливо зазначити, що словаки не стільки підтримали Фіцо, скільки висловили своє невдоволення реформаторами, які не змогли виправдати сподівання громадян. Паралель з виборами 2010 року, коли виборці виступили проти конфліктного тандему Ющенка та Тимошенко, є цілком доречною. Коаліція Матовіча та Гегера в період з 2020 по 2023 роки нагадує певну версію "помаранчевих" у 2005-2010 роках.

Після завершення першого року перебування Фіцо на посаді важко виділити якісь значні досягнення в сфері внутрішньої політики чи економіки. Він не надавав конкретних обіцянок щодо реформ і жодних суттєвих змін не реалізував. Єдиною помітною реформою можна вважати консолідацію державних фінансів, яка, проте, супроводжувалася важкими підвищеннями податків і цін, зокрема на проїзд по автобанах.

Згідно з даними Статистичного управління Словаччини, у першій половині 2024 року валовий внутрішній продукт зріс на 2%. Це свідчить про те, що економіка має позитивну динаміку, хоча й не таку швидку, як хотілося б. Словаки добре пам’ятають період з 2000 по 2006 рік, коли країну охрестили "економічним тигром", коли сюди активно вливалися іноземні інвестиції, особливо в автомобільну промисловість, і рівень життя стрімко покращувався. Ще у 2016 році багато хто вірив, що незабаром Словаччина стане багатшою за Чехію. Проте після 2021-2022 років ситуація змінилася, і словаки все частіше з обуренням відзначають, що нові країни, такі як Польща, Латвія та Румунія, випереджають їх за рівнем добробуту. Відчуття стагнації і втрати можливостей охоплює значну частину населення, і багато хто вважає, що в цьому винні популісти на чолі з Робертом Фіцо.

Уряд Роберта Фіцо не має доброго іміджу на Заході. Його сприймають як правління "Права і справедливості" в Польщі: ті ж самі побоювання щодо згортання демократичних принципів, підкорення владі державного телебачення й радіо та судів і прокуратури. Ці тенденції помітні, але з іншого боку, паралелі з Угорщиною невиправдані. Роберт Фіцо не є й не буде "другим Віктором Орбаном". Його уряд -- коаліційний, основні комерційні ЗМІ налаштовані критично до влади, більшість місцевого самоврядування (зокрема регіони та великі й середні міста) -- в руках опозиції або незалежних політиків. Проти Фіцо -- Братислава, Кошице (друге найбільше місто) та більшість словацької еліти.

Останній рік поглибив розподіл у словацькому суспільстві. Чи пам'ятаєте гасло "Схід і Захід разом" з епохи Помаранчевої революції? Словакам зараз потрібна подібна ідея більше, ніж будь-коли. За "Смер" та Словацьку національну партію в основному голосують люди, яких в Україні б назвали зневажливо "совками", тоді як ліберально налаштовані та проукраїнські словаки охрестили їх "дезолатами". Середа "братиславської кав'ярні" (інтелектуали, бізнесмени та успішні особи, налаштовані на захід) останнім часом зневажає своїх менш освічених співвітчизників із сіл і маленьких міст, які підтримують Фіцо, мають симпатії до Росії, вірять у конспірологічні теорії та остерігаються західних цінностей. Ці люди легко піддаються маніпуляціям, і російські політтехнологи активно використовують це, застосовуючи подібні методи впливу, що й на недавніх виборах у Молдові.

Проте прозахідні, проукраїнські еліти не вживають жодних заходів, що відповідали б ідеї "Схід і Захід разом". Після Помаранчевої революції інтелектуали з Львова запрошували сім'ї з Донбасу, щоб показати їм західну частину України та розвіяти негативні стереотипи. Натомість ліберали з Братислави та Кошиць вважають за краще критикувати своїх співгромадян, а не намагатися їх переконати.

Фіцо здобув владу під лозунгами про зупинку постачання озброєнь для України та налагодження дружніх стосунків з Росією. Це звучить тривожно. Але як це виглядає на практиці?

У дискусії щодо риторики дійсно домінує проросійський наратив. Проте Фіцо одного дня заявляє, що виступає проти України та не підтримує її вступ до НАТО, хоча й виступає за членство України в Європейському Союзі. Згодом він зазначає, що Денис Шмигаль є його близьким другом та акцентує на важливості їхніх взаємин.

У цій ситуації ключова відмінність між Словаччиною під керівництвом Фіцо та Угорщиною під управлінням Орбана. Також слід зазначити, що Орбан перешкоджає прийняттю важливих проукраїнських рішень на засіданнях ЄС і НАТО, тоді як Фіцо не вживає подібних заходів.

Цікаве питання постачання озброєнь також заслуговує на увагу. У часи проукраїнських урядів Матовіча та Гегера Словаччина займала провідні позиції в ЄС щодо передачі військової техніки Україні. Проте, значна частина пострадянської техніки вже була передана на той час. Фіцо обіцяв зупинити постачання зброї Україні, за винятком комерційного експорту, в той момент, коли країна вже фактично виконала всі можливі поставки. Цікаво, що за правління Фіцо обсяги експорту зброї до України значно зросли, на що вказувала словацька опозиція. Однак тепер ці поставки відбуваються виключно на комерційній основі, що влаштовує всі сторони.

У той час, як сусідня Польща лише обговорює необхідність збільшення виробництва боєприпасів, словаки вирішили зберегти свої плани в таємниці, щоб на початку жовтня урочисто презентувати нові виробничі потужності на заводі в Сніна, розташованому неподалік Закарпаття. Загальна сума інвестицій склала 31,5 мільйона євро. Очікується, що до 2026 року завдяки новому підприємству в Сніна щорічний випуск артилерійських боєприпасів калібру 155 мм досягне 360 тисяч одиниць. Все це планується для експорту в Україну. Відкриття інвестиційного проекту відбулося за участю міністра оборони Роберта Калиняка, який є довіреною особою Роберта Фіцо. Як це сприйняли проросійські виборці, які складають значну частину населення? Вони відреагували позитивно, адже новий завод створює робочі місця і пропонує надію на краще життя. А те, що боєприпаси підуть в Україну? Якщо це ініціював Фіцо, який на словах підтримує проросійську позицію, то для них це не є проблемою.

З весни до вересня 2024 року відбулися вже три спільні засідання словацького та українського урядів: у східній Словаччині та в Ужгороді. Формат словацько-українських спільних засідань усіх міністрів не у столиці, а десь у прикордонні є унікальним, і його не використовують у відносинах із Польщею. Поляки багато говорять про підтримку України, але на кордоні -- багатогодинні черги, є історичні питання, відбуваються блокади кордону сільськогосподарськими активістами. В україно-словацьких відносинах немає високих очікувань, але є конкретні проєкти, відсутні у відносинах із Польщею.

Зокрема, уряди Роберта Фіцо та Дениса Шмигаля досягли угоди щодо спорудження автобану між Кошице та Ужгородом, створення євроколії до Ужгорода (яка вже існує до Мукачева та включає поїзди між Кошице і Мукачевим) та запуску прямих поїздів з Кошице до Києва.

Фіцо запевняє, що Словаччина стане важливим союзником у забезпеченні України електроенергією з її атомних електростанцій. Окрім цього, країна планує постачати газ, гуманітарну допомогу та інші необхідні ресурси.

Ці проукраїнські заяви Фіцо позитивно сприймають його виборці. Коли в лютому 2022-го розпочалася повномасштабна війна, допомогу українським біженцям надавали також словаки з пропутінськими поглядами. Росія багато інвестувала в прихильність до себе частини словацького суспільства, але ці проросійські симпатії й антиукраїнські заяви політиків зовсім не такі очевидні, як здається на перший погляд.