Китай виступає на стороні Росії? Євродепутат Ріхардс Колс коментує "мирні ініціативи" з Пекіна.

Китай продовжує офіційно дотримуватися "нейтральної позиції" у конфлікті в Україні, проте його реальні дії, такі як економічна підтримка Російської Федерації та риторика на міжнародних форумах, викликають сумніви щодо цієї нейтральності. Нещодавно стало відомо, що Китай запровадив санкції проти американської компанії Skydio, яка постачає дрони для українських військових. Ці санкції заборонили китайським постачальникам співпрацювати з компанією, що обмежило доступ Skydio до важливих компонентів, зокрема акумуляторів, і викликало проблеми в ланцюзі постачання, змусивши компанію шукати нові джерела. Ці санкції є частиною більш широких зусиль Китаю використовувати економічні ресурси для підтримки Росії у цій технологічній війні.

Українська редакція LRT.lt звернулася до депутата Європейського парламенту від Латвії Ріхардса Колса, який раніше обіймав посаду голови Комісії закордонних справ у кількох скликаннях Сейму Латвії, з проханням висловити свою думку щодо реальної позиції Китаю. У лютому 2023 року під час зимової сесії Парламентської асамблеї ОБСЄ він розкритикував російську делегацію, закликавши її "попереду російського корабля".

- Чи вважаєте ви політику Китаю спробою опосередковано підтримати Росію, зокрема через інструменти економічного впливу?

Так званий "нейтралітет" Китаю є насправді хитро замаскованим співробітництвом з геополітичними інтересами Росії. Незважаючи на заяви Пекіна про свою неупередженість, його дії, такі як активне розширення економічних зв'язків з Росією, особливо в сферах енергетики та технологій, а також риторика, яка зменшує значущість агресії Москви, вказують на протилежне. Це створює враження непрямої підтримки Росії, що, в свою чергу, зміцнює фінансові та дипломатичні позиції Путіна. Такі кроки ставлять під загрозу зусилля міжнародної спільноти, спрямовані на ізоляцію Росії та припинення конфлікту, і викликають серйозні сумніви щодо справжньої прихильності Китаю до миру.

Китай представляє свій "мирний план", який акцентує увагу на досягненні припинення вогню та заклику до скасування санкцій. Проте в ньому не згадується про необхідність виведення російських військових з територій, що були окуповані в Україні. Яка ваша думка: чи є цей план реальною ініціативою для встановлення миру, або ж це всього лише політична маніпуляція, що має на меті зміцнити позиції Китаю в Європі та світі? Які можливі недоліки цього плану і яку загрозу він може представляти для української формули миру?

У так званому "мирному плані" Китаю відсутній ключовий елемент: вимога до Росії вивести свої війська з території України. Відсутність цього аспекту знижує довіру до справжності мирних ініціатив. Пропонуючи припинення вогню та зняття санкцій без жодних зобов'язань, китайська пропозиція може спровокувати подальшу агресію та підірвати легітимність мирного процесу в Україні. Такий підхід фактично захищає Росію від наслідків своїх дій, одночасно посилюючи вплив Китаю, який прагне виступити в ролі "миротворця", і обходить міжнародні норми, що стосуються суверенітету і правосуддя. Якщо цей план стане домінуючим, він загрожуватиме "Українській формулі миру", адже зміщує акцент з відновлення справедливості для України та покладення відповідальності за незаконні дії Росії.

Попри офіційні заяви Китаю про нейтральну позицію, торгівельні відносини між Китаєм і Росією продовжують активно розвиватися, зокрема в енергетичній сфері. Яким чином економічна підтримка Китаю впливає на тривалість конфлікту в Росії, і чи може ця співпраця негативно позначитися на зусиллях міжнародної спільноти, які спрямовані на завершення війни?

- Економічна підтримка Китаю, особливо через імпорт енергоносіїв, є рятівним кругом, який дозволяє Росії підтримувати свою військову машину, незважаючи на міжнародні санкції. Ця підтримка розмиває ефективність глобальних зусиль з економічної ізоляції Росії і підриває солідарність, яку демонструє міжнародне співтовариство. Підтримуючи російську економіку, Китай не лише затягує конфлікт, але й ставить під сумнів свій авторитет як нейтральної сторони. Такі дії підривають дипломатичні ініціативи, спрямовані на забезпечення миру, і гальмують зусилля, спрямовані на тиск на Москву з метою припинення її агресії.

- Китай все частіше демонструє бажання розширити свій вплив на світовій арені. Чи розглядаєте ви миротворчі ініціативи Китаю та Бразилії як спосіб посилення політичного впливу Пекіна в Європі та західному світі? Як на це має реагувати Україна та її союзники? Наскільки позиція Китаю в контексті війни в Україні може вплинути на єдність західних країн у підтримці Києва? Чи може Європа дозволити собі ігнорувати дипломатичні зусилля Китаю, враховуючи його економічний і політичний вплив?

Миротворчі ініціативи Китаю та Бразилії, схоже, більше спрямовані на зміцнення власного впливу, ніж на реальне вирішення конфлікту. Ці пропозиції перенаправляють дискурс з питання відповідальності на компроміс, що вигідно, перш за все, авторитарним режимам, а не демократичним країнам. Для України та її партнерів надзвичайно важливо продовжувати підкреслювати мирний план та стратегію перемоги Володимира Зеленського, уникаючи геополітичних маневрів, які можуть зменшити терміновість виведення російських військ. Хоча Європа не може повністю ігнорувати дипломатичні ініціативи Китаю, вона не має права піддаватися впливу планів, які не притягують агресора до відповідальності, оскільки це може загрожувати єдності Заходу і викликати розбіжності в підходах. Європа повинна зберігати фокус на мирному врегулюванні, що ґрунтується на міжнародному праві та повазі до суверенітету України.

- Президент Бразилії Лула да Сілва пропонує створити клуб "нейтральних" країн для посередництва у війні в Україні. Чи не вважаєте Ви, що така ініціатива може лише легітимізувати позицію Росії і поставити Україну в ситуацію, коли від неї вимагатимуть компромісів у питанні її територіальної цілісності? Якою має бути реакція міжнародної спільноти на такі ініціативи?

Будь-яка ініціатива, що пропонує "нейтралітет" без вимоги до виведення російських військ, фактично ризикує легітимізувати російську агресію і чинити надмірний тиск на Україну, прагнучи змусити її піти на компроміси, які загрожують її суверенітету. Для України питання територіальної цілісності не підлягає жодним компромісам. Міжнародна спільнота повинна дати чіткий сигнал: справедливий мир не може означати поступки агресору. Замість нейтральної позиції слід зосередитися на підтримці прав та суверенітету України, гарантуючи, що будь-які зусилля з посередництва спираються на принципи, викладені в мирній формулі та плані перемоги, запропонованому Зеленським.

Як ви сприймаєте позицію Китаю у відповідь на вимоги Росії, зокрема міністра закордонних справ Сергія Лаврова, щодо відмови від контролю над чотирма українськими областями? Чи не здається вам, що, підтримуючи "мирний план", Китай намагається уникати відкритої критики Росії за її фактичний шантаж? І чи може це свідчити про непряму підтримку порушення територіальної цілісності України?

- Небажання Китаю прямо засудити кричущі територіальні вимоги Росії викликає занепокоєння і свідчить про мовчазне схвалення, якщо не відверту підтримку порядку денного Москви. Пропонуючи мирний план, який оминає питання виведення російських військ, Китай виглядає співучасником зусиль Росії щодо силового переписування кордонів України. Відсутність критики є формою підтримки порушення суверенітету України, що свідчить про те, що територіальна цілісність може бути скомпрометована. Міжнародна спільнота повинна залишатися пильною щодо мирних планів, які приховують відповідальність агресора, оскільки такі плани загрожують самим принципам міжнародного права та поваги до суверенних кордонів.