На Донеччині загинув 23-річний Володимир Петриняк. "Він не встиг побачити народження свого сина" - Життєві історії | Експрес онлайн

Володимир Петриняк із села Бабина Львівської області ще в 2019 році підписав контракт із ЗСУ й воював у зоні АТО. У перші дні великої війни знову став на оборону держави.

"Мій син, за професією слюсар-автомеханік, майже рік працював за кордоном, – ділиться мама воїна, Наталія Петриняк. – Після повернення до рідного дому він відчув сильне бажання служити. Приєднався до лав ЗСУ і став відповідальним за роботу підрозділу."

Протиповітряної оборони. Близько дев'яти місяців брав участь в АТО. За словами товаришів по службі, син користувався авторитетом серед підлеглих і повагою серед офіцерів завдяки своїй впевненості, рішучості та мудрості. Під час служби Володимир одружився з коханою Юлією. У серпні 2021 року у них народилася донька Злата, яку молодий батько дуже любив. Потім розпочалося повномасштабне вторгнення. "Брат воював на Донецькому напрямку," – додає сестра захисника Василина Петриняк. – "У березні цього року Володимира перевели до 47-ї окремої механізованої бригади 'Магура'."

За півтора місяця до загибелі боєць був удома у відпустці й супроводжував дружину на УЗД. Лікар повідомив радісну звістку -- у пари буде хлопчик. Володимир не стримував сліз радості. Але побачити новонародженого сина йому не судилося. 17 квітня 2024 року під час виконання бойового завдання у населеному пункті Бердичі Покровського району воїн дістав осколкові поранення, несумісні з життям.

"Напередодні ми спілкувались, і Володимир казав, що не знає, чи повернеться звідти живим, бо ситуація важка, бої пекельні. Чомусь того дня він обдзвонив усіх рідних. Обіцяв: якщо пощастить і виживе на тій позиції, то приїде додому, у відпустку. Ми чекали і молились, але... -- згадує мати. -- Щодня ходимо на його могилу, бо час насправді не лікує. Також ми зареєстрували петицію про присвоєння синові звання Героя України. Він заслужив".