Польща та Україна: Величний слалом крізь історичні пласти

Польська сторона неоднозначно витлумачила заяву міністра закордонних справ України Дмитра Кулеби, що викликало значний резонанс у польському політичному середовищі та стало черговим свідченням погіршення відносин між Польщею та Україною. Темп погіршення їхніх взаємин протягом останніх 15 місяців можна порівняти з гігантським слаломом, але фініш цього спуску не обіцяє жодних оплесків.

Солодкі спогади

Хоча правляча на момент початку широкомасштабного вторгнення Росії в Україну партія "Право і справедливість" доволі скептично ставилася до команди Зеленського, після 24 лютого 2022 року підходи змінилися на добрих 170 градусів. Польща не лише відкрила свої кордони для українських тимчасово переміщених осіб, але і надала, за словами Анджея Дуди, військову допомогу на суму 3 мільярди доларів. Питання тут, до речі, не у сумі, а у своєчасності наданої допомоги - танків, самохідних гаубиць, гелікоптерів і навіть бойових літаків. Прем'єр Матеуш Моравецький поставив рекорд у своїй управлінській категорії з інтенсивності відвідування України, хоча до нього нога польського прем'єра не ступала у Києві з 2016 року. В українській столиці невдовзі після витискання російських окупантів з Київщини побував і Ярослав Качинський - лідер "Права і справедливості", ляльковод польської політики у період 2016-2024 років.

Між президентами Польщі та України спостерігалася особлива політична "хімія", вони постійно підтримували зв'язок, причому Анджей Дуда навіть виступав активним захисником євроінтеграційних прагнень України. Візити до України стали для багатьох польських політиків своєрідною традицією, однак ситуація зазнала змін після першого офіційного закордонного візиту Володимира Зеленського у квітні 2023 року. Раніше Зеленський кілька разів відвідував Польщу проїздом під час подорожей до інших країн, зокрема за океан і до Великої Британії.

Зернина спотикання

Офіційний візит українського президента дав старт зерновій кризі у польсько-українських взаєминах. Саме всередині весни 2023 року "несподівано" з'ясувалося, що польський ринок потерпає від засилля українського зерна, а місцеві фермери мають проблеми зі збутом власного урожаю. До речі, складно уявити, що українське зерно їхало до Польщі без домовленостей із місцевими продавцями, тут бізнес напевне був транскордонним. Оскільки електорат глибинки, зокрема, фермери, має неабиякий вплив на результати волевиявлення - уряд Матеуша Моравецького доволі оперативно запровадив ембарго на ввезення українського зерна до Польщі.

Це рішення, яке уряд Туска продовжив, не стосується транзитного перевезення українського зерна. Натомість, цим скористалися у своїх політичних інтересах представники партії "Конфедерація", які часто демонструють розуміння позиції Путіна. Їхні акції з висипання українського зерна на землю мають ознаки операцій рефлексивного управління, що є характерним для дій російських спецслужб. Результати польського електорального циклу, який включав парламентські, місцеві вибори та вибори до Європарламенту, призвели не тільки до перемоги "Громадянської коаліції", але й до значного зміцнення позицій "Конфедерації" та погіршення польсько-українських відносин.

Абсолютно необов'язковий персоналізований випад Володимира Зеленського на адресу Анджея Дуди з трибуни Генеральної Асамблеї ООН у вересні минулого року на тривалий час зіпсував відносини двох президентів. Як тут не згадати "казус Коморовського", коли у 2015 році, після виступу президента Польщі з трибуни Верховної Ради, українські парламентарії ухвалили закон, яким, серед іншого, визнали статус вояків УПА як борців за незалежність України. Це поєднання у Польщі було сприйняте як публічна образа і, до речі, сприяло приходу до влади Анджея Дуди та "Права і справедливості". Зауважу, що подібні казуси, необов'язкові помилки стаються регулярно у відносинах між нашими країнами.

Спекотне літо холодних стосунків

Проте повернімося до більш актуальних реалій. Літо 2024 року можна назвати показовим для польсько-українських відносин. Наприклад, у червні буквально протягом одного тижня сталося кілька подій: узгодження тексту безпекової угоди між Польщею та Україною, візит до Києва маршалка Сейму Шимона Головні і... звільнення посла України у Польщі Василя Зварича. Його перевели до Праги, у Чехії протягом двох років не було нашого посла. Виникає відчуття, що польсько-українським відносинам пороблено.

Наприклад, 8 липня у Варшаві Володимир Зеленський та польський прем'єр Дональд Туск підписали безпекову угоду - одну з трьох десятків "Київського компакту". Вона передбачає, зокрема, розвиток військово-технічної співпраці двох держав, у чому є очевидний інтерес - і економічний, і політичний. Заклик Володимира Зеленського збивати російські ракети та дрони над західноукраїнськими областями зустрів швидку відмову польського міністра оборони Владислава Косиняка-Камиша. Ідея створення у Польщі "Українського легіону" з числа громадян України, які проживають у ЄС, продовжує перебувати на рівні декларації. Це і не дивно, враховуючи проблеми, які виникли у громадян України чоловічої статі призовного віку протягом останніх місяців через позицію вітчизняної влади.

Проте буде перебільшенням вважати, що у Польщі все геть гладенько у ставленні до України. Тамтешній істеблішмент виявився розділеним, зокрема, у питанні участі у відновленні України після завершення російсько-української війни. Є бізнес, який хоче отримати певні гарантії власної участі в цьому процесі, є і представники політикуму та експертної спільноти, які доводять, що сподіватися на офіційний Київ не варто. До речі, противники нормалізації польсько-українських відносин вправно грають на ревнощах польських політиків, які вважають, що Київ завжди домовляється з Берліном за спиною Варшави. Разом із тим, питання до результатів роботи уповноваженого польського уряду з питань відновлення України, яким у січні цього року став Павєл Коваль - політик не лише досвідчений, але і зі значним масивом знань про нашу державу. За півроку діяльності складно знайти підтвердження ефективності його діяльності.

24 серпня Анджей Дуда прибув до Києва для участі у святкуванні Дня Незалежності України, що стало для нього вже звичною традицією. За три тижні до цього польський президент порівняв Варшавське повстання, вісімдесяту річницю якого відзначали 1 серпня, з обороною Маріуполя. Це порівняння було несподіваним, але змістовним і потужним, здатним підкреслити унікальний характер польсько-українських відносин. Шкода, що ця важлива заява не отримала належної уваги в українських медіа.

Проте Дуда приїздив до Києва не лише святкувати. Він побував в Україні у супроводі посла Польщі в Україні Ярослава Гузи, конфлікт якого з польським МЗС поступово став публічним. Настільки публічним, що польське зовнішньополітичне відомство фактично "вимкнуло" власного представника в Україні, яка залишається стратегічним партнером України. У підсумку протистояння по лінії МЗС - президент Дуда тимчасовим повіреним Польщі в Україні став з 1 вересня Пйотр Лукасевич - політолог та дипломат, який працював свого часу в Афганістані.

Складнощі трансляції, екстремальні відмінності у сприйнятті

Здавалося, що участь міністрів закордонних справ Польщі та України, Радослава Сікорського та Дмитра Кулеби, у форумі "Польща Майбутнього" лише сприятиме зміцненню двосторонніх відносин. Однак виступ українського дипломата викликав значний негативний резонанс. Причина не тільки в тому, що Кулеба, як почули багато слухачів, назвав польські території "українськими", але й у тому, що на питання про перспективи відновлення процесу ексгумації жертв Волинської трагедії він згадав про операцію "Вісла". Нащадки жертв цієї операції мешкають неподалік Ольштина, де відбувався захід.

Говорити про Волинську трагедію завжди складно, особливо зараз, коли триває російсько-українська війна. Цей конфлікт приносить не лише втрати та руйнування Україні, але й загрожує Польщі, яку в Кремлі вважають одночасно маріонеткою США та союзницею України. Для польських партнерів події на Волині 80 років тому є масовими вбивствами громадян Другої Речі Посполитої з ознаками етнічної чистки. Вони часто забувають про складну історію регіону, інтереси Москви у розпалюванні ворожнечі між нашими народами, а також про нацистську окупацію Волині. Ставлення до Волинської трагедії давно сформовано на державному рівні. В Україні ж досі немає точних даних про кількість жертв Голодомору чи загиблих під час Другої світової війни, через що польські аргументи часто залишаються не почутими.

Відновлення процесу ексгумації жертв Волинської трагедії могло б стати рушійною силою для позитивних змін у польсько-українських відносинах, хоча варто зазначити, що це дуже складна та затратна процедура. Вона могла б допомогти визначити приблизну кількість загиблих, а також нагадати, що не лише українці вбивали поляків, але й навпаки. Можливо, було б доцільно створити під патронатом обох президентів звання "Праведника Волині", адже випадки порятунку сусідів були непоодинокими. Для цього необхідна політична воля.

Проте Польща наближається до президентських виборів, під час яких "Громадянська коаліція" має можливість зосередити всю повноту влади. Це і підштовхнуло Дональда Туска вискочити на ідеологічну територію "ПіС" з публічним категоричним несприйняття позиції Дмитра Кулеби та заявою про те, що Україна не стане членом ЄС, доки не вирішить питання Волинської трагедії. Цікаво, що півтора місяці тому з аналогічною заявою виступив Владислав Косиняк-Камиш, представник партії PSL, яка входить до коаліції з "Громадянською коаліцією". Тема Волині стає вагомою для президентської кампанії у Польщі, а Україна ризикує перетворитися на дівчинку для відточування риторичних прийомів.

Польсько-українські відносини знову проходять через складний період. Тому всім зацікавленим у їхньому розвитку по обидва боки кордону необхідно не лише реагувати на помилки та невдачі Варшави та Києва, але й формувати конструктивні рішення. Прикладів успішної співпраці між Польщею та Україною є багато, набагато більше, ніж випадків, коли польська ППО з геополітичних причин не знищує російську ракету чи БПЛА у своєму повітряному просторі. І наближення головування Польщі в ЄС, яке розпочнеться 1 січня 2025 року, вимагає від обох країн активної взаємодії заради майбутнього.