Поляки та українці: родичі, партнери чи геополітичні суперники?

Відносини між Україною та Польщею відзначаються багатогранною історією, що охоплює війни, альянси, образи та примирення. Сучасні події продемонстрували, що Польща є нашим партнером, проте вона завжди прагне захистити власні інтереси. Це природно, як і те, що Україна має право відстоювати свої. Проте постає питання: чи є успішна і конкурентоспроможна Україна вигідною для Польщі?

До речі, коли я раніше, ще до початку війни, висловлював думку, що успішна Україна може бути для Польщі справжнім кошмаром, багато хто скептично ставився до моїх слів.

Але це реальність, оскільки Україна та Польща - прямі регіональні конкуренти: за трудові ресурси, за інвестиції, за європейські дотації, навіть за ринки збуту товарів. Конкуренти за логістичні потоки, право створити центрально-європейський газовий хаб. За домінування у геополітичних конструкціях: Тримор'я, Балто-чорноморська дуга (концепція українського геополітика Юрія Липи).

Навіть за право ретранслювати в Європі свій "сарматський" історичний міф - стіна Європи на східному кордоні Європи, що захищає її від "азіатських орд". А історична міфологія часто лежить в основі кліодинаміки та економічного розвитку тієї чи іншої країни. Додамо сюди ядро-наратив двох ідеологій націоналізму, польського та українського.

Польський націоналізм - це постімперська ідеологія, міф про першу та другу Речі Посполиті, "від моря до моря". Це Чарнецький 17 століття, який говорив "і на розплід не залишайте русина" та Пілсудський з його "пацифікацією" Галичини і знищенням ЗУНР. Це український націоналізм, антиімперський та моноетнічний у своїй суті: Бандера, ОУН та УПА.

В цілому, якщо ми говоримо про геополітичну конкуренцію, то вона проявляється у своєму найчистішому вигляді. Це не заперечує можливості ситуативної співпраці між двома країнами. Проте навіть під час конфлікту Польща має змогу закривати кордон та обмежувати ввезення українського зерна, а також порушувати питання Волинської трагедії, хоча зараз це явно не найактуальніша тема. Польща усвідомлює, що Україна в значній мірі залежить від її позиції в європейських структурах і прагне використати цю ситуацію для свого вигоду. В цілому, потужна та конкурентоспроможна Україна не є вигідною ані для Туреччини, ані для Польщі – вона потрібна лише самій Україні.