Проблеми, з якими зіткнеться Україна після війни: демограф поділився інформацією про суттєві виклики.

Олександр Гладун розповів ТСН.ua про наслідки для України від війни.

Низька народжуваність, висока смертність і мільйони українців, які змушені були виїхати за кордон. Демограф розповів, з якими проблемами вже стикнулася Україна та які виклики ще попереду.

Чи вдасться нам зберегти нашу націю, і які дії вживає влада для цього, дізналися журналісти в ексклюзивному матеріалі для TSN.UA.

Вже третій рік триває повномасштабна війна, розв'язана Росією проти України. Точна дата її завершення залишається невідомою, але науковці мають уявлення про можливі наслідки цього конфлікту.

Олександр Гладун, заступник директора з наукової роботи Інституту демографії та проблем якості життя НАНУ, поділився з ТСН.ua своїми думками щодо наслідків війни для України. Він підкреслив, що навіть після здобуття перемоги над Росією, Україні слід продовжувати зосереджуватися на забезпеченні своєї обороноздатності, а це повинні усвідомлювати не лише сучасники, але й майбутні покоління.

Справжня ситуація така, що нам доведеться постійно бути готовими до війни або інших конфліктів, і ми повинні навчити цьому наших дітей та онуків. В майбутньому між державами триватиме конкуренція, яка стосуватиметься не лише економіки, а й військової сфери.

Наразі в Україні забили на сполох через вивезення за кордон великої кількості дітей. І Олександр Гладун пояснює чим це загрожує для демографії.

"Вивезення дітей - це дуже небезпечно для демографії. Тим більше, що народжуваність в країні на дуже низькому рівні. Тобто це підриває демографічний потенціал країни. Це загрожує тим, що постаріння населення у нас буде збільшуватися ще стрімкішими темпами. Постаріння - це частка людей у віці 60 років і старше від загальної чисельності населення країни. За кордоном постаріння рахується з 65 років і старше."

Перед початком війни в Україні частка населення віком 60 років і старше становила близько 23-25%. При цьому країна не вважалася найстарішою в Європі, хоча цей рівень старіння є досить значним. Це викликає значний тиск на соціальну інфраструктуру та створює додаткове навантаження на різні соціальні фонди, включаючи Пенсійний фонд, зазначає дослідник. Після закінчення війни державі буде надзвичайно важко забезпечити виплати всіх пенсій.

До того ж буде збільшуватися чисельність людей з інвалідністю через війну, які будуть мати право на виплати. Поглибляться проблеми з працевлаштуванням таких людей. Потрібно буде створювати нові робочі місця, робити так, щоб така людина не почувалася відірваною від суспільства.

Оскільки діти залишаються за межами країни, у майбутньому кількість людей працездатного віку, які сплачують податки та роблять внески до Пенсійного фонду, значно зменшиться. В той же час, кількість пенсіонерів буде тільки зростати. Якщо ми спостерігатимемо скорочення молодого населення, то це призведе до зменшення чисельності працездатних осіб на ринку праці, в той час як частка людей старше 60 років зростатиме. Це може досягти критичної точки, і постане питання: звідки брати гроші для їхніх виплат?

В цілому чисельність українських біженців управління Верховного комісара ООН у справах біженців оцінює в 6,7 мільйона осіб, тобто понад 4 мільйони наших громадян живуть в країнах ЄС. За даними різних обстежень, залишитися за кордоном планує від 25-50% населення. Тобто повернеться до України приблизно лише 3 мільйони людей.

Для нас було б досить добре, якщо в Україну повернуться 3-4 мільйони осіб. Однак приблизно стільки ж людей, ймовірно, залишать країну через міграційні процеси. З огляду на те, що серед цих людей є старшокласники та особи працездатного віку, це стане суттєвим ударом для української економіки. На жаль, існує закономірність: чим довше триває війна, тим менший відсоток людей повертається додому. Це правило стосується всіх країн, і Україна тут не стане винятком.

Демограф підкреслив, що Європа старішає, як і Україна, тому йде боротьба за людей і в цьому випадку, станом на зараз, ми її програємо. тому зараз багато країн Європи запроваджують активну політику адаптації українців за кордоном, передусім - це курси з вивчення мов, а також впроваджується активна політика щодо обов'язкового працевлаштування мігрантів. Якщо людина знайшла роботу і у неї все більш-менш добре з житлом, то ймовірність, що вона повернеться до України, буде зменшуватися.

"До речі, ця боротьба почалася ще до війни, через економічні чинники, коли багато людей з України виїжджали на заробітки, а потім залишалися на постійне проживання в країнах ЄС."

Крім того, європейські країни, такі як Німеччина, Чехія, Фінляндія та Австрія, пропонують безкоштовне навчання для іноземних студентів, включаючи українців. Це є однією з причин, чому багато молодих українців не прагнуть повертатися додому. Особливо з огляду на те, що Міністерство освіти і науки України впроваджує систему майже платного навчання у всіх університетських спеціальностях, за винятком медицини, педагогіки та військової справи.

Не йдеться про рівень знань, які здобувають студенти – це окрема тема. Але багато молодих людей надають перевагу навчанню за кордоном. Дії Міністерства освіти і науки певною мірою сприяють цьому процесу, що, на мою думку, є антидемографічною політикою. У цьому контексті важливо запровадити безкоштовну освіту, щоб зацікавити молодь залишатися в країні. Це набагато ефективніше, ніж просто скаржитися на нестачу кадрів на ринку праці.

Олександр Гладун поділився своїми думками з приводу зниження віку мобілізації з 25 до 20 років.

"Це питання більше стосується Міноборони. Якщо їм критично потрібні люди, то мобілізаційний вік потрібно зменшувати. З іншого боку, якщо ми через те, що не вистачає людей програємо цю війну і більша частина території України буде окупована ворогом, то що буде з молоддю, якій зараз 20-25 років? Якщо вони активно виявлятимуть антиросійські погляди, то їх вб'ють або посадять в тюрму, у кращому випадку - депортують до Росії. А у гіршому - дадуть російські паспорти, громадянство РФ, призвуть до російської армії і поженуть воювати проти української чи іншої армії. Що з цього краще?"

Експерт також передбачає зростання чисельності дітей-сиріт і матерів-одиначок, особливо в містах, що розташовані в прифронтовій зоні. Основною причиною цих тривожних прогнозів є війна.

Отже, кількість сиріт зростатиме. Це, передусім, пов'язано з тим, що батьки, які мають дітей, гинуть на фронті. Крім того, наслідком атак росіян на цивільне населення, зокрема ракетних обстрілів та використання "Шахедів", також є збільшення кількості сиріт. Внаслідок загибелі чоловіків на війні, число матерів-одиначок також збільшиться. Існує ймовірність, що жінки будуть змушені самостійно виховувати своїх дітей через розлучення з чоловіками, які беруть участь у бойових діях.

Цікаво, що на старті повномасштабного вторгнення спостерігалася справжня хвиля весіль. Проте, коли чоловік вже третій рік перебуває на фронті, а його дружина живе за кордоном, постає питання: наскільки міцними залишаться ці сімейні узи?

"Не можу з упевненістю стверджувати, але виключати ймовірність розлучень також не варто. Я вважаю, що більшість сімей залишаться разом, проте є ймовірність, що кількість розлучень може зростати через тривалу війну та інші супутні фактори."

Зменшення чисельності населення можна буде уповільнити, якщо буде реалізована активна демографічна політика, але цей процес, швидше за все, продовжиться, стверджує демограф. Він також зазначає, що наслідки цієї війни матимуть серйозні негативні наслідки для демографічної ситуації.

З демографічної точки зору, наслідки війни обіцяють бути вельми негативними. Сьогодні ми маємо значно менш сприятливу статево-вікову структуру населення, аніж після Першої світової війни, Голодомору або Другої світової війни. Рівень старіння населення вкрай високий, народжуваність надзвичайно низька, і все це створює величезні труднощі не лише для відновлення після конфлікту, а й для підтримки чисельності населення на стабільному рівні навіть за рахунок природних факторів, таких як народжуваність і збільшення тривалості життя.

А ще війна залишить по собі, те, що називають генетичною пам'яттю поколінь - неприязнь до росіян, підкреслює науковець .

На мою думку, наслідки цієї війни залишаться у пам'яті та відчуттях наступних трьох-чотирьох поколінь українців. Негативне ставлення до росіян, ймовірно, затягнеться на тривалий час, і важко сказати, чи сама Росія ще існуватиме тоді. Те, що ми зараз спостерігаємо, для багатьох людей є настільки незрозумілим, адже до початку повномасштабного вторгнення вони навіть не могли уявити, що таке можливо.

Проте, для того щоб виправити ситуацію з демографічною кризою та ініціювати зміни, уряд прийняв Стратегію демографічного розвитку до 2040 року. Демограф Олександр Гладун поділився з ТСН.ua інформацією, що дану стратегію затвердили 30 вересня, а її розробка тривала більше року.

До речі, реалізація стратегії потребує узгодження з Міністерством фінансів. Це пояснюється тим, що деякі ініціативи з демографічної політики мають фінансуватися за рахунок державного бюджету. Оскільки проблеми з фінансуванням завжди актуальні, а під час війни вони стають ще більш гострими, важливо визначити ключові напрями, на яких слід зосередити свої зусилля. Демограф підкреслив, що основні напрями наведені в Стратегії - це шість основних цілей.

П'ятою ціллю є формування умов для активного довголіття. Демограф наголошує, що Україна не є "найстарішою" країною у світі, у Європі є держави, де рівень старіння вище ніж в Україні. Але ці процеси у нас, на жаль, тривають, і передусім через дуже низьку народжуваність. Тому частка людей у віці 60 років і старше буде постійно зростати. Шоста ціль - це розвиток можливостей для якісного життя. Тобто питання безпечного довкілля, створення безбар'єрності на всіх об'єктах житлової та соціальної інфраструктури.

У Стратегії вказується, що до 2051 року чисельність населення України може знизитися до 25 мільйонів. Олександр Гладун зазначає, що це можливо, якщо в галузі демографії не відбудеться жодних змін.

Оптимістичний та песимістичний прогнози

Щодо прогнозів, скільки ж українців насправді буде за кілька десятків років, то вони насправді різні. Їх роблять фахівці ООН, ЦРУ, Євростату, а також інші установи та організації. Демограф каже, що цифра залежить від параметрів народжуваності, смертності та міграції. Гладун розповів, що при розробці прогнозів для України дуже важливим чинником є рік закінчення війни.

За словами демографа, найбільшу небезпеку для України після завершення війни становитиме значно знижений рівень народжуваності. Якщо особа не з’явилася на світ, вона не матиме можливості прожити життя, померти, виїхати за межі країни чи повернутися назад. Отже, питання народжуваності є ключовим.

Зменшити темпи скорочення населення можна шляхом продовження тривалості життя. Це, в свою чергу, є викликом як для окремих осіб, так і для системи охорони здоров'я, яка повинна забезпечити якісну медичну допомогу.

Раніше Олександр Гладун, який обіймає посаду заступника директора з наукової роботи в Інституті демографії та проблем якості життя НАНУ, наголосив, що в разі окупації України Росією можна очікувати на початок репресій, зокрема щодо молодого покоління.