У назві мультфільму "Жив-був пес" міститься помилка: як слід казати правильно?

Давнє минуле надає українській мові унікального шарму. Це ідеальний вибір для розповідей, казок чи тих моментів, коли потрібно акцентувати, що подія трапилася в далекому часі.

Наприклад, у вислові "жили-були пси" використання давноминулого часу налаштовує на казковий лад і акцентує увагу на тому, що йдеться про події з давніх-давен. Однак, чи коректно це вживається українцями, пояснила на своїй Facebook-сторінці редактор Ольга Васильєва.

"Правильно українською - "Жив СОБІ пес", як і в українських народних казках: "Жили собі дід і баба" (а не "жили-були"). Серед східнословʼянських мов давньоминулого часу немає тільки в російській (яка несподіванка). У білоруській даўномінулы час ёсць. У російській мові залишок давноминулого часу є тільки у формі "жили-были", - пояснює філологиня.

Розгляньмо три українські форми:

"Я читав був" - це форма давноминулого часу, яка була характерною для староукраїнської літератури XVI-XVIII століть. Цей наддіалектний вираз зберігся до сьогодні в усіх стилях мовлення. Його можна знайти навіть в "Акті проголошення незалежності України": "Виходячи із смертельної небезпеки, яка нависла була над Україною [...]".

"Я читав" - цю фразу не слід змішувати з російською формою "я было читал", адже вона містить частку.

В українській мові також існує форма "було", яка не відокремлюється комами:

"Ви, діточки, не скучайте за братиком, - почала було мати, та голос ввірвавсь і замер" (Марко Вовчок).

Слово "було" ("бувало") може виступати вставним, а не часткою, і тоді комами відокремлюється:

"Займаюся чимось, чи прогулянкою, чи молитвою до Бога" (Т. Шевченко).

Досліджуйте також: Яке слово може стати альтернативою кальці "холостяк"?

"Я буду читав": Це так званий передмайбутній час (футурум екзактум), що фактично є звичайним майбутнім: "я читатиму". Це діалектна форма, що збереглася в Галичині, на Буковині, Покутті, Поділлі й теж фіксується з XVI століття.