Ключові законопроєкти кінця серпня 2024 року

Випуск 24: багатогромадянство, впровадження Римського статуту

Аналіз законопроєктів, зареєстрованих з 5 по 18 серпня 2024 року, виявив 30 нових ініціатив. За цей період було подано по чотири проєкти від президента та Кабінету Міністрів і 22 – від народних депутатів. Один із президентських проєктів стосується запровадження в Україні подвійного (множинного) громадянства, аналогічний до ініціативи, зареєстрованої Зеленським у січні 2024 року. Ще однією вагомою пропозицією стала ратифікація Римського статуту Міжнародного кримінального суду (МКС), яку парламент ухвалив 21 серпня. Докладніше про ці та інші законодавчі ініціативи читайте далі.

ОНОВЛЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ПРО ПРОДАЖ ЧАСТОК ДЕРЖАВНИХ БАНКІВ

Однією із реформ, запланованих у програмі МВФ, є врегулювання особливостей продажу державних часток у статутному капіталі банків. Відповідний законопроєкт уточнює технічні моменти проведення аукціону з продажу акцій, порядок формування та повноваження комісії з продажу, вимоги до учасників та радника з продажу.

Законопроєкт пропонує поширити дію чинного законодавства на всі банки державного сектору та надати можливість продавати будь-яку частку у банку, а не лише 100% державних акцій, як це передбачено в чинному законі.

Участь у конкурсі з продажу акцій буде заборонена особам, пов'язаним з країнами-агресорами, під санкціями або причетним до корупційних правопорушень. Крім того, потенційному покупцеві може бути відмовлено, якщо встановлять, що він становить загрозу національній безпеці або якщо радник дійде висновку про невідповідність претендента ризик-профілю учасника продажу.

Серед ключових змін, що стосуються радників з продажу, є уточнення процедури вибору радника, вимог до нього та визначення його функцій під час торгів. Радник збирає та аналізує інформацію про банк і потенційних покупців, займається підготовкою нормативних документів та надає рекомендації щодо процесу продажу. Основним критерієм добору радника є наявність міжнародного досвіду продажу фінансових установ. На підтвердження цього претендент на посаду радника має входити до одного із міжнародних рейтингів найкращих фінансових консультантів. Такий рейтинг затверджує Кабмін (зараз для вибору радників під час приватизації держвласності обраний рейтинг Refinitiv "Топ-50 фінансових консультантів Європи"). Також потенційний радник має представити власний комплексний план дій з продажу акцій.

Проєкт закону надає можливість представникам міжнародних фінансових установ брати участь у процесі вибору радника (висловлювати свою думку) та в діяльності комісії з продажу (отримувати від неї інформацію та пропонувати рекомендації щодо організації аукціону). Роль міжнародних партнерів є консультативною.

Відповідно до рекомендацій Світового Банку, законопроєкт передбачає спрощення правил продажу акцій. Радник може запропонувати стартову ціну торгів, яку затверджує уряд. Торги вважатимуться успішними, навіть якщо участь візьме лише один учасник, за умови, що його пропозиція не нижча за стартову ціну. У випадку, якщо жоден учасник не придбає пакет акцій за початкову ціну, уряд може організувати нові торги, знизивши стартову ціну на 20%.

На розгляд парламенту також подані пов'язані законопроєкти зі змінами до Цивільного та Кримінально-процесуального кодексів України. Перший законопроєкт уточнює, що відтепер відшкодування шкоди, завданої під час продажу акцій держави у статутному капіталі банків, буде регулюватися виключно цим законопроєктом, а не Цивільним кодексом, як це було раніше. Зміни до КПК мають на меті обмежити право колишніх акціонерів, власників істотної участі та/або кінцевих бенефіціарних власників банків, акції яких перейшли у власність держави, на оскарження рішень, ухвалених під час продажу пакетів акцій цих банків.

РАТИФІКАЦІЯ РИМСЬКОГО СТАТУТУ

Президент ініціював ратифікацію Римського статуту. Цей крок є однією із умов подальшої євроінтеграції України. Проте, перш за все ратифікація дасть можливість Україні користуватися перевагами повноцінного члена МКС.

Після ратифікації Україна матиме можливість висувати кандидатури на посади суддів і прокурорів Міжнародного кримінального суду (МКС), брати участь у виборах суддів, впливати на формування політики суду та затверджувати бюджет для розслідування воєнних злочинів. Це дозволить Україні більш ефективно притягати до відповідальності російських воєнних злочинців. Крім того, участь у МКС надасть Україні змогу впливати на розподіл коштів Цільового фонду захисту постраждалих, що збільшить шанси українців на отримання компенсації.

Глава держави вносить пропозицію ратифікувати статут, супроводивши його застереженням, яке унеможливить притягнення українських громадян до відповідальності за воєнні злочини перед Міжнародним кримінальним судом протягом наступних семи років. Таким чином Україна прагне захиститися від можливої шкоди, пов'язаної з фіктивними справами, інспірованими Росією проти українських військових. Ймовірно, цей захід є надмірною обережністю, оскільки, якби такі справи були реальними, ми б уже спостерігали їх розгляд у суді. МКС зможе притягнути українських військових до відповідальності лише у випадку, якщо національні суди не захочуть або не зможуть здійснити належне правосуддя.

Однак, плани передбачають не лише ратифікацію документа, а й посилення відповідальності військовослужбовців за воєнні злочини та злочини проти людяності. З цією метою президент вносить пропозиції щодо змін до Кримінального кодексу, аби узгодити його з положеннями Римського статуту.

Пропонується запровадити кримінальну відповідальність для військових командирів за планування та ведення агресивних дій, жорстоке ставлення до цивільного населення та військовополонених, використання зброї масового ураження, геноцид, вчинені підлеглими. Командир буде нести відповідальність, якщо він знав про наміри підлеглих здійснити ці злочини, але не вжив заходів для їх запобігання. Це розширить можливості української системи правосуддя для притягнення до відповідальності російських військових.

Окрім цього, до Кримінального кодексу внесено нову статтю, яка окреслює перелік злочинів проти людяності та відповідні види покарань. Наприклад, за свідомо здійснений масовий або систематичний напад на цивільних осіб, апартеїд, геноцид чи вбивство встановлено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 10 до 15 років або довічне ув'язнення.

Апартеїд - це найжорсткіша форма расової дискримінації, що полягає в обмеженні або позбавленні прав і територіальній ізоляції певної групи населення.

ГАРАНТІЇ ЗАХИСТУ ВІЙСЬКОВИХ, ЯКІ ВОЮЮТЬ У РОСІЇ

Поданий Президентом законопроєкт передбачає, що військовослужбовці, які виконують бойові завдання за межами України, отримають ті ж пільги та привілеї, що й їхні колеги, які служать на території країни. Основна мета цієї ініціативи — забезпечити захист військових, які наразі беруть участь у бойових діях на території держави-агресора.

Охорона цінної історичної архітектури

Проєкт закону націлений на збереження будівель, що не мають офіційного статусу об'єктів культурної спадщини, проте володіють історичною цінністю.

Відповідно до чинного законодавства, під історичною забудовою розуміють декілька пам'яток, які відіграють ключову роль у формуванні міського простору історичної території населеного пункту. Автори проєкту підкреслюють, що в чинному законі відсутні чіткі критерії для визначення забудови як "містоформуючої". У зв'язку з цим вони пропонують змінити визначення "цінної історичної забудови" так, щоб воно охоплювало історичні будівлі та їхні території, які зберігають традиційний характер середовища, потребують охорони та складаються як із значних, так і з рядових історичних об'єктів (введення нових термінів).

Ключова проблема полягає в тому, що наразі законодавство захищає виключно об'єкти культурної спадщини. Тому пропонується віднести до повноважень органів охорони культурної спадщини також і збереження цінної історичної забудови та традиційного середовища. Ці органи зможуть визначати перелік об'єктів історичної забудови, погоджувати програми перетворень цих об'єктів тощо.

Окрім цього, законопроект надає органам місцевого самоврядування додаткові повноваження щодо охорони цінної історичної архітектури. Вони матимуть змогу визначати особливо важливі об'єкти громади, що відіграють ключову роль у традиційному міському середовищі й потребують захисту. На підставі рішення місцевої ради ці об'єкти можуть бути включені до історико-архітектурного опорного плану населеного пункту. Реконструкція таких об'єктів вимагатиме згоди місцевої влади. При розробці містобудівної документації слід враховувати затверджені переліки та порядки використання цінної історичної забудови, ухвалені місцевою владою.

Мешканці матимуть шанс впливати на прийняття рішень стосовно долі історичних будівель. Вони зможуть долучатися до експертних дискусій щодо використання значущих архітектурних об'єктів. Проте механізм залучення до таких обговорень у законопроєкті не визначений.

Кандидатів, які подають неправдиву інформацію у своїх програмах, не допустять до участі у виборах.

Законопроєкт 11477 намагається вирішити проблему, коли кандидати на виборні посади обіцяють вирішити питання, які напряму не належать до повноважень тих посад, на які вони претендують. Для цього пропонують внести зміни до Виборчого кодексу.

Центральна виборча комісія зобов'язана провести перевірку передвиборчих програм кандидатів перед їхньою реєстрацією. Наприклад, якщо в передвиборчій програмі кандидата на посаду Президента містяться обіцянки, які за законодавством належать до компетенції інших органів влади, ЦВК повинна відмовити в реєстрації такого кандидата. Це правило також застосовується до кандидатів на посади народних депутатів, депутатів місцевих рад, а також міських, селищних та сільських голів.

Окрім того, ЦВК має право анулювати реєстрацію кандидата у випадку, якщо в його публічних промовах, агітаційних матеріалах або у висловлюваннях офіційних представників кандидата присутні подібні заяви.

Громадянство: Нові Перспективи та Виклики

Президентський законопроєкт №11469 передбачає можливість запровадження множинного громадянства для громадян України. Однак, це стосуватиметься тільки тих держав, які мають дружні відносини з Україною (список таких країн буде розроблений урядом і затверджений на законодавчому рівні). У випадку набуття громадянства держави-агресора, це може стати підставою для позбавлення українського громадянства.

Законопроєкт передбачає розширення категорій осіб, які можуть подавати декларацію про відмову від іноземного громадянства. Зокрема, це стосується громадян Росії та Білорусі, які не можуть відвідати свої країни для виконання процедури відмови від громадянства. Згідно з чинним законодавством, подавати декларацію про відмову від громадянства РФ та РБ і отримувати український паспорт можуть військовослужбовці та особи з визначними заслугами перед Україною. Законопроєкт пропонує поширити цю норму на їхніх подружжя та дітей. Крім того, пропонується надавати іноземцям, які служать в Збройних Силах України, посвідку на тимчасове проживання навіть у випадку прострочення їхнього паспорта. Це означає, що іноземцям більше не потрібно буде їхати до своєї батьківщини чи звертатися до посольства для оновлення паспорта задля отримання посвідки.

Проєкт закону передбачає розширення підстав для позбавлення українського громадянства. Серед нових умов:

Ці зміни мають кілька ключових наслідків. Перш за все, вони сприяють інтеграції України до європейської спільноти, де множинне громадянство є звичайною практикою. По-друге, вони сприяють залученню до українського громадянства тих, хто бажає підтримати Україну в її боротьбі за незалежність, зокрема іноземних добровольців.

Проте цей законопроєкт залишає багато важливих питань без відповідей. Наприклад, хто і яким чином контролюватиме використання українцями українських та іноземних паспортів? Як відбуватиметься процес легалізації тих громадян, які вже мають кілька паспортів? Чи доведеться їм відмовлятися, наприклад, від угорського громадянства, якщо уряд не включить цю країну до списку держав, з якими допускається подвійне громадянство? Як особи з подвійним громадянством зможуть брати участь у виборах, сплачувати податки чи отримувати соціальну допомогу?

МОБІЛІЗАЦІЙНІ ВИКЛИКИ: П'ЯТЬ ЗАКОНОДАВЧИХ ІНІЦІАТИВ, ЩО ТРАНСФОРМУЮТЬ ПРАВИЛА

В умовах війни та тривалого воєнного стану мобілізація залишається однією з найактуальніших тем для обговорення. Народні депутати активно працюють над внесенням змін до законодавства, які регулюють соціальні гарантії військовослужбовців та порядок призову громадян на військову службу. Далі розглянемо п'ять нових законодавчих ініціатив у цій сфері.

Законопроєкт №11468: Нові умови бронювання військовозобов'язаних. Цей документ розширює можливості підприємств та організацій, які не мають податкових боргів і зобов'язань перед державою, бронювати до 30% своїх військовозобов'язаних працівників. Для цього передбачено використання електронного кабінету, що спрощує процес оновлення облікових даних, а отже, і саму процедуру бронювання. Зміни стосуються працівників, які на 1 січня 2024 року вже працювали в цих організаціях.

Законопроєкти № 11460 та 11460-1 надають військовослужбовцям право на звільнення за власним бажанням: перший після 18 місяців служби, а другий - після 12 місяців активного виконання бойових завдань. Крім того, законопроєкт 11460-1 передбачає подвоєння виплат для тих, хто продовжує службу, та можливість зміни військового підрозділу за письмовою згодою для добровольців. Також спрощено виїзд за кордон для осіб, які мають відстрочку від мобілізації чи бронювання, народних депутатів, призовників та військовозобов'язаних. Для останніх необхідно нотаріально оформити зобов'язання повідомляти військкомат про своє перебування за кордоном, надавати актуальні контактні дані (номер телефону та електронну пошту) та повернутися в Україну протягом 30 днів після отримання повістки. Проте проєкт не передбачає відповідальності чи санкцій у разі невиконання цього зобов'язання.

Законопроєкт №11464 передбачає звільнення від мобілізації осіб, які в дитинстві були сиротами або позбавленими батьківського піклування, а також тих, у кого один із батьків до їхнього повноліття втратив батьківські права або помер.

Законопроєкт №11480 спрямований на викорінення зловживань під час видачі повісток і примусової доставки громадян до територіальних центрів комплектування (ТЦК). Він пропонує дозволити як представникам ТЦК, так і громадянам, яким вручають повістку, здійснювати фото- та відеофіксацію цього процесу (наразі ТЦК або поліція мають право фіксувати тільки процес перевірки документів). Такий захід забезпечить посилений контроль за діями посадових осіб. Додатково, проєкт забороняє затримання і доставку громадян до ТЦК без законних підстав для таких дій, як це передбачено чинним законодавством.

Зміни в діяльності Вищого антикорупційного суду та роль міжнародних експертів

У серпні 2024 року у ВР зареєстрували законопроєкти №11426 і 11426-1, які мають забезпечити належне завершення конкурсу на вакантні посади суддів Вищого антикорупційного суду (ВАКС), який був оголошений ще 23 листопада 2023 року. Однією з причин затримок у проведенні конкурсу є зупинка спеціальних перевірок кандидатів з початку дії воєнного стану до грудня 2023 року. Відтак, сьогодні НАЗК стикнулося з необхідністю провести тисячі перевірок, на які не вистачає людського ресурсу. Законопроєкти пропонують різні виходи з ситуації.

Законопроєкт №11426 пропонує продовжити повноваження Громадської ради міжнародних експертів (ГРМЕ), яка відповідає за добір суддів, до 1 листопада 2025 року або до завершення конкурсу. Після завершення поточного конкурсу до ВАКС повноваження ГРМЕ будуть передані Громадській раді доброчесності (ГРД). Це має сенс, оскільки ГРД має більший досвід роботи з питаннями доброчесності та професійної етики в українських судах.

Оригінальний законопроєкт №11426-1 передбачає, що у випадку, якщо термін повноважень ГРМЕ завершиться до закінчення конкурсу, цей орган зможе продовжувати виконувати свої функції до остаточного добору кандидатів. Крім того, законопроєкт пропонує впровадження поіменного голосування членів ВККС та ГРМЕ при ухваленні рішень, що сприятиме підвищенню прозорості процесу. У разі його ухвалення членам ГРМЕ буде надано доступ до інформації з обмеженим доступом, а також можливість мати помічників та отримувати фінансування з-за кордону.

ПРОЗОРІСТЬ У ФІНАНСУВАННІ ВИБОРЧИХ КАМПАНІЙ ТА ПОСИЛЕННЯ КОНТРОЛЮ ЗА ФІНАНСАМИ ПАРТІЙ

Законопроєкт №11462 стосується того, як політичні партії та кандидати на виборні посади фінансують свої виборчі кампанії. Замість існуючого Єдиного державного реєстру звітності політичних партій про майно, доходи, витрати і фінансові зобов'язання (онлайн-платформа PolitData), законопроєкт пропонує створити Єдину інформаційно-комунікаційну систему. Як і зараз, адміністратором системи буде Національне агентство з питань запобігання корупції (НАЗК). НАЗК забезпечуватиме доступ до Інформаційно-комунікаційної системи Центральній виборчій комісії та її територіальним органам. Частина інформації, а саме відомості про рух коштів на поточних рахунках виборчих фондів та звіти про надходження і використання коштів виборчих фондів, буде публічною. Нова платформа дозволятиме формування звітів, листів, запитів, повідомлень та забезпечуватиме обмін таких документів між політичними партіями, НАЗК, ЦВК та банками.

Окрім того, законопроєкт передбачає надання партіям та кандидатам можливості мати тільки один банківський рахунок для отримання пожертв і здійснення витрат. Раніше дозволялося використовувати кілька рахунків для витрат. НАЗК разом із банком здійснюватимуть контроль за операціями на цьому рахунку, і рух коштів буде негайно публічним.

Проєкт визначає максимальні розміри виборчих фондів для партій та кандидатів. Наприклад, для кандидата в президенти або партії гранична сума фонду дорівнює загальному числу виборців, які мають право голосу, помноженому на 20 грн і на індекс цін, поділений на 100% (наприклад, кількість виборців у другому турі президентських виборів у 2019 році за даними ЦВК становила 29 млн 646 тис. 458 осіб, індекс інфляції на квітень 2019 року - 101%, граничний розмір фонду складатиме: (29646458*20*101/100) приблизно 599 млн грн). Для кандидата в депутати, включеного в регіональний список, використовується та сама формула, але з десятьма гривнями замість 20, а для кандидата в депутати за загальним списком - із гривнею замість 20. Для кандидатів у мери чи депутатів місцевих рад виборчий фонд не може перевищувати 75 тис. грн, помножених на індекс цін. Також проєкт встановлює вимоги до наповнення фонду. Наприклад, банк не може прийняти добровільний внесок до виборчого фонду, якщо він перевищує граничний розмір, а також зобов'язаний приймати кошти від фізичних осіб тільки за умови їх ідентифікації.

Творці: