Віталій Портников: Удар КАБами по Харкову: якими є мотиви путінського злочину -- Блоги | OBOZ.UA

Російський напад модифікованими авіабомбами на житлові масиви Харкова спричинив значні втрати серед мирного населення. За останніми даними, загинуло п'ять осіб, включаючи 14-річну дівчину, а 47 отримали поранення. Станом на ранок 31 серпня кількість загиблих зросла до шести, а постраждалих - до 97, внаслідок влучання бомби в житловий будинок.

І таким чином, стає очевидним, що кількість постраждалих від цього підступного нападу буде зростати, зазначає Віталій Портников для Espreso.tv. Навіть на тлі постійних випробувань Харкова, цей російський акт насильства виглядає особливо жорстоким і підкреслює, що російське керівництво не зупиняється перед жодними проявами жорстокості, аби тільки залякати українців і продемонструвати свою силу, зокрема в районах, що межують з Російською Федерацією.

Багато хто після кожного путінського злочину говорить про його невмотивованість. Я якраз вважаю, що про невмотивовану жорстокість Путіна говорити не варто. Тут, як у кожного досвідченого маніяка: злочин має свої мотиви. Путін чітко усвідомлює, що він робить, і віддає відповідні накази своїм генералам. Путін насамперед дійсно бажає залякати українців. Його ідея - примусити українців до капітуляції. Він хотів би, щоб українці були впевнені: тільки капітуляція перед Росією, тільки погодження з тими умовами-ультиматумами, які Путін висуває Україні останні роки, можуть дозволити їм жити без жаху, бути вбитим у своїх квартирах внаслідок бомбардування.

Путін бажає зменшити кількість українців. Я взагалі впевнений, що ці дії російської армії мають на меті ще й очевидний демографічний мотив. Росії Путіна незатишно сусідити із великою європейською державою, яка колись була частиною Російської імперії й Радянського Союзу. Росію Путіна лякає успіх цієї держави, те, що її громадяни продемонстрували й світу, і самим росіянам альтернативну можливість розвитку, шлях до цивілізованого світу в той час, як сама Росія - колишній центр цієї імперії, все глибше і глибше занурюється у темряву. І таким чином, чим менше людей буде жити на території цієї сусідньої країни, навіть якщо росіянам не вдасться повністю захопити, тим краще для Путіна. Російські можновладці вже не вперше вдаються до таких жахливих дій. Демографічна війна з Україною, перетинає всю українську історію з часів Переяславської ради. Царські війська вирізали цілі українські міста. Імперія проводила політику маргіналізації українства і заселення великих міст Російської імперії населенням з різних регіонів тодішньої держави, тільки щоб розмити український національний і цивілізаційний вплив на етнічній території українського народу.

Згодом - війна проти Української Народної Республіки, Голодомор і сталінські репресії. Це також була справжня демографічна бомба проти українства, якщо ще й згадати кількість жертв серед населення України в часи Другої світової війни, і на фронті, і серед цивільного населення. Це не просто винищення населення, досить часто, як під час Голодомору, свідоме, це ще й заміна населення України населенням з інших регіонів Російської імперії й Радянського Союзу насамперед звичайно ж, самої Російської Федерації.

І нині ми спостерігаємо практично такі ж результати. Путін сподівається, що його жорстокі дії проти українців змусить їх залишати свої домівки, рятуючись від війни в інших країнах. Вже мільйони людей були змушені покинути свої оселі під час першого етапу Великої війни Росії проти України. Продовжуючи війну, Путін сподівається, що ці люди більше ніколи не повернуться додому. Навіть якщо йому не вдасться захопити всю територію України, реалізувати свій маразматичний проєкт так званої Новоросії, або його війська не виявляють ефективності на фронті, і навіть якщо йому доведеться думати про звільнення районів Курської області від українських військ, але Україна з великої держави з точки зору кількості населення перетворюється на маленьку. Це тішить Путіна як людину, що реалізує свої бажання і втілює в життя шовіністичну ідею, яка завжди визначала стосунки між Москвою і Києвом упродовж останніх століть.

І ось тепер - ці злочинні удари по Харкову. Велике місто, що знаходиться неподалік російського кордону. З одного боку, можна розповідати байки про те, що Харків - це "руський город", а з іншого - руйнувати цей самий Харків, обстрілюючи бомбами його центр. Використовувати модифіковані бомби для знищення житлових кварталів - це, звісно, жахлива реальність, про яку не можна забувати.

Ця ситуація ще раз доводить, що Україна веде війну зі справжніми військовими злочинцями, із людьми, які насамперед готові воювати з цивільним населенням, а не з армією, для яких важливою задачею є залякування цього цивільного населення, які не бояться людських жертв у житлових кварталах і готові потім цинічно розповідати, що не мають ніякого відношення до того, що відбувається, тому що це все, сама українська система протиповітряної оборони - вигадка, як вони говорили у випадку із Бучею, яка була спеціально сфальсифікована, щоб скомпрометувати чесний образ російської армії.

Ці люди насправді готові до злочинів і вбивств, і навіть більше - вони вважають ці дії чудовою нагодою для реалізації свого плану зі знищення України. Деякі в Росії завжди цінують афоризм про те, що війна є продовженням політики. Однак для росіян не лише війна є продовженням політики. Для них злочини, вбивства, зґвалтування, грабежі і бомбардування мирних міст також є частиною політичної стратегії.