Не було жодних нестач: чому в 90-х роках світло вимикали ввечері.

У часи після розпаду СРСР вечірні години без електрики стали звичайним явищем.

Перші вечірні відключення електрики у листопаді 2022 року викликали у людей, які пережили часи розпаду СРСР та пострадянську епоху, відчуття дежавю. Вони згадували, як колись доводилося виконувати уроки та займатися повсякденними справами при світлі свічок.

Проте мало хто знає, що жодного дефіциту електричних потужностей тоді не було. То чому ж вимикали світло у 90-ті? Пояснюємо.

Після розпаду Радянського Союзу Україна отримала у спадок потужний енергетичний сектор з генеруючими потужностями, що перевищували 55 ГВт. При цьому споживання електрики становило всього 30-35 ГВт. Вітчизняні експерти мали всі необхідні знання та досвід для будівництва і експлуатації атомних, теплових та гідроелектростанцій. Енергетичний потенціал України був величезним і відкривав широкі перспективи для подальшого розвитку.

На початку 90-х років пострадянські республіки пережили значну економічну кризу. В Україні інфляція 1993 року досягла рекордних показників, ставши найвищою у всьому світі. Виробництво на заводах зупинялося, а аграрний сектор зазнавав серйозних втрат. Хімічна промисловість та машинобудування опинилися на межі існування. Багато підприємств стикалися з величезними боргами за спожиту електроенергію.

Ситуація в Грузії виявилася ще більш ускладненою. У Тбілісі електропостачання було обмежене до двох годин на добу. Мешканці обігрівали свої домівки за допомогою "буржуйок", що призводило до знищення міських парків. Електричний транспорт не функціонував, а в лікарнях взимку температура не піднімалася вище 6-8 градусів. Подібні труднощі спостерігалися і в Росії, зокрема в віддалених регіонах, таких як Камчатка.

Після землетрусу 1988 року Вірменія зазнала серйозних втрат в енергетичній інфраструктурі. Закриття Мецаморської АЕС у 1989 році ще більше ускладнило ситуацію. Електрика подавалася лише вранці та ввечері, а промисловий сектор функціонував лише на третину своїх можливостей.

В Україні найбільші труднощі спостерігалися в період з 1997 по 2000 роки. Теплові електростанції функціонували з критично низькими запасами вугілля. У радянські часи, якщо запаси пального не досягали 45 днів, директорів ТЕС могли звільнити. Проте в 1998 році станції мали лише п'ятиденний запас пального.

На атомних електростанціях спостерігаються труднощі з виплатами заробітної плати. Співробітники АЕС організували акції протесту на Хрещатику. Шахтарі почали масові страйки. Енергетичний сектор став одним з найбільш незабезпечених у економіці.

У 1999 році була введена система планових відключень електроенергії. Електрика вимикалася на 2-4 години, щоб підтримувати стабільність енергосистеми. Рівень оплати за спожиту електрику не перевищував 10%. Підприємства використовували бартерні угоди, постачаючи паливо в обмін на електроенергію.

Україна вийшла з кризи після заборони бартерних угод. Перехід до грошових розрахунків сприяв відновленню закупівель пального. Промисловий сектор відновив свою діяльність. Взимку 2000-2001 років віялові відключення електроенергії були скасовані.

Відновлення енергетичних систем у різних країнах проходило по-різному. У Грузії були реалізовані реформи та модернізовані енергетичні мережі. Вірменія відновила роботу Мецаморської атомної електростанції. Молдова ж зосередилася на диверсифікації своїх джерел постачання електроенергії.

Раніше "Телеграф" вже згадував, як школярі в СРСР святкували осінні канікули. Щороку освітні установи отримували вказівки від держави, що зобов'язували їх забезпечити "безкоштовну робочу силу" для збору урожаю в колгоспах.